Прислухаймося до слова, що для нас слово истини, в яких колах воно знайде місце? Це зачіпає наші душі чи наші серця? Чи це сенсибілізує наші душі, чи збагачує наш дух, зміцнює нашу віру? Слово активне, а не бездіяльне, якщо воно знаходить дім у глибині наших сердець, воно рухає всім нашим «я». Мета слова полягає в тому, щоб позбавити нас від нашого егоїзму, а отже, і від власного "ego", але воно також вказує нам шлях до притулку во Христа. Чи можна підійти до Христа з нашим душевним тягарем? Відповідь – так. Але щоб бути у Христі, ми повинні залишити ці тягарі на порозі, перед дверима. Бо не можна ввійти через тісні ворота з плечем гріха.
Марна ентузіазм чуттєвість, якщо це слово не впливає на нас і не має практичної дії. Якщо ми не струсемо ідолів із своєї душі, то слово слабке й віддаляється від нас. Ми слухаємо і не чуємо, це не будує внутрішню духовну людину. Слово Боже має велику і безмежну силу, але Він не насильницький, а сповнений благодатної милосердної любові. Спочатку це розбиває серце, що може боліти, але, як лікар, робить пересадку серця. Нове серце буде придатним для житла Слова, воно буде домом Христа Його Духом. Це безумовно приносить плоди Богу через Святого Духа всередині нас.
Любов Батька формує нову людину постійним очищенням. Це робить людину виконавцем слова. Це постійний процес очищення духа в Царстві Небесному. Це індивідуальна подорож до очищення. Господь каже, що ти нікого не засуджуєш, але ми не нехтуємо покровом, щоб не мати спілкування з іншими гріхами. Бо пасивність дорівнює згоді, і не любов діє в нас, якщо ми не викриваємо гріхів світу і свого ближнього, брата. Вона спрямована не проти осіб, а проти гріха, що живе в ньому. Ми повинні не мити голови, а говорити до серця, якщо ми здатні зробити це Духом Христовим, що живе в нас. Основою нашого спільного життя є те, що наша поведінка продиктована любов'ю, спочатку очищає мене від темряви, щоб усунути промінь, який є в моїх очах.
«А це звістка, що ми її чули від Нього і звіщаємо вам: Бог є світло, і немає в Нім жадної темряви! Коли ж кажемо, що маємо спільність із Ним, а ходимо в темряві, то неправду говоримо й правди не чинимо! Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха. Коли ж кажемо, що не маєм гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди! Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої. А як кажемо, що ми не згрішили, то чинимо з Нього неправдомовця, і слова Його нема в нас!».(1Іван1,-5..10)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Феноменология смеха - Михаил Пушкарский Внимание!!! Это не смешно - чисто психологическое исследование.
Например - "Комизм реализуется при тех же условиях, где возможно игровое поведение.
Сфера юмора значительно шире. Суть юмора – подметить комическое и остроумно это отразить. Иными словами, юмор выводит комическое из мира игры и вводит его в мир остроумной – творческой художественной мысли. В сатире, например, или иных жизненных обстоятельствах, может быть уже «не до смеха», но юмористическая остроумная критика здесь может быть к месту.
Юмор – это интеллектуальный и культурный аспект комического. Или можно сказать, это комический аспект художественного отражения и мысли".
"Юмор уступает таким истинным видам творчества, как музыка, изобразительное искусство, театр, литература. Несмотря на то, что юмор может включать в себя театр, литературный талант, и также требует развитого интеллекта, он ограничен в своём жанре и не имеет столь высокой жизненоважности.
Юмор - это комическое остроумие. А комизм - это шутка, шутка - это игра, а игра - это веселье, соревнование, интеллектуальное упражнение.
Юмор, действительно, не оставляет после себя такого впечатления, как иные произведения искусства и иные виды человеческой деятельности.
При всей своей сентиментальности и часто, оригинальности, юмор остаётся тривиальным явлением.
Тем не менее сам юмор - это наша повседневность, это окружающая нас жизнь, это наши отношения, наши социальные институты и жизнь в настоящем".
