Ірвін Ялом присвятив цілу книжку проблемі страху перед смертю.
Я чув, що Василій Великий говорив, що правдива філософія починається з питання, відчуття про смерть. І тут варто пригадати те, що для Отців Церкви філософія була певним входом у спілкування з Богом, до зустрічі з Христом.
Я пригадав як сильно є захоплення саме темою смерті у сучасних підлітків. Наприклад, готи. І це мені говорить про певну пустку, яку відчувають молоді люди, що навіть в смерті вони починають бачити щось позитивне і добре.
Я зовсім не вважаю, що смерть може привести людину до правдивого пізнання Бога. Людина, яка відчула страх смерті, починає робити все для того, щоб втекти. І так віра може бути втечею від смерті. Чи така віра є потрібною Богові? Віра вимушена, віра, коли людині вже нема до кого звернутися. Ця віра є поверхова і не торкається самої глибині людини.
Я виходжу з того, що віра починається з зустрічі. Безперечно, ця зустріч може відбутися на порозі смерті. Але є чистою благодаттю і присутність сметі в цей момент є скоріше всього другорядною обставиною.
Але ми маємо визнати, що смерть є таємницею. Ми не знаємо що нас там чекає. Віра лише пробивається крізь цю темряву слабим промінчиком, довіряючись Любові Всемогутнього Бога. Тобто відсутність страху смерті у віруючих є наслідком віри. Але і віруюча людина може відчувати цей страх смерті.
Але не треба обов'язково звинувачувати таку людину у слабкості віри, адже Сам Христос не хтів помирати і молився перед Своїми стражданнями.
Є залишається питання про смерть. Чи вона може мотивувати до правдивого доброго життя? Мені так не здається. Лише любов, бажання Близькості Бога може допомогти людині відкинути страх смерті. Я знаю, що у Середньовіччі проповідники саме на це ставили свій головний натиск. І монахи вітали одне одного саме згадкою про смерть. В нас же час люди настільки бояться смерті, що намагаються усіляко вирізати її зі своєї культури та світогляду. А мені лише здається, що є щось набагато сильніше чим треба закликати людину, про що їй треба говорити: про Божу Любов, про її самотність, про те, що Бог хоче жити з людиною.
Сама думка, твердження про те, що Бог любить людину в певній мірі нівелює саму проблему смерті. Якщо Бог любить, то Він не допустить того, щоб ті, які вірять і звіряються на Нього, не загинули.
Але християнство безперечно ще більше звертається до самої теми смерті, адже Христос Воскрес. Ісус не є тільки Божою Любов'ю. Він є розіп'ятий. Він є померлий. Він є похований у гріб. Якщо ми говоримо про те, що Христос є новий Адамом, то тим більше ми маємо визнати що смерть Ісуса пов'язана з нашою смертю. Христос не тільки плакав над Лазаря, тому що Він його любив, але і тому що Він взагалі зустрівся з самою смертю, зі смертю людини. Він справді увійшов у смерть. І вийшов з неї переможцем.
Тому такими важливими є для нас саме святкування Великодня. Тому сама християнська віра беззаперечно базується на цьому просто визнанні, що Христос Воскрес. Тема смерті не є осоружною для християнства, просто вона є усього навсього другорядною, вона є фоном для великої Божої Любов'ю.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Во имя Отца и Сына и Святого Духа - Валерий Бартахов Прочитав журнал я не нашёл в нем никаких упоминаний о Духе Святом. На мой вопрос: Вспоминают ли на служениях лютеране о Святом Духе? Ответили, что при начале и окончании богослужений говорят: «Во имя Отца, Сына и Святого Духа». – Фактически знаний и практики о крещении и получении Духа Святого лютеранская церковь не имеет.
Владимир Проворов, когда просит читателей посмотреть на лютеранскую церковь, то пишет во фразе «нашу Церковь», Церковь - с прописной буквы. Прописной буквы достойна только Церковь на небесах. – Ибо Церковь на небесах и тот, кто принял на земле Духа Святого, свободны от тех недостатков, которые брат Владимир раскрывает в своей статье. Нерадивые и не принявшие Духа Святого христиане переполнили церкви на земле: Поэтому лютеранская церковь и другие религии не были весомой преградой для прихода Гитлера (сатаны) в мир. А чтобы не оказался наш дальнейший труд бесполезным, необходимо лично каждому утром и вечером свою земную жизнь вверять: Во имя Отца и Сына и Святого Духа. Никакой бес, никакой дух и никто не сможет захватить обманом вашу душу и тело, если вы доверитесь Богу или Христу и Духа Святого примете: И нерадивые христиане не смогут скрыть своих действий от тех, кто получит Духа Святого.
И сказал Господь: «Кто-нибудь из вас, имея друга, придет к соседу в полночь и скажет ему: Сосед! дай мне взаймы три хлеба, ибо друг мой с дороги зашел ко мне, и мне нечего предложить ему: А тот изнутри скажет ему в ответ: Не беспокой меня, двери уже заперты, и дети мои со мною на постели; не могу встать и дать тебе. Если, говорю вам, он не встанет и не даст ему по дружбе с ним, то по неотступности его, встав, даст ему, сколько попросит. И Я скажу вам: Просите, и дано будет вам; ищите, и найдете; стучите, и отворят вам. Ибо всякий просящий получает, и ищущий находит, и стучащему отворят. Какой из вас отец, когда сын попросит у него хлеба, подаст ему камень? Или, когда попросит рыбы, подаст ему змею вместо рыбы? Или, если попросит яйца, подаст ему скорпиона? Итак, если вы, будучи злы, можете даяния благие давать детям вашим, тем более Отец Небесный даст Духа Святого просящим у Него» (Лук.11:5-13; Матф.3:11; Мар.1:8; Лук.3:16; Иоан.1:33; Деян.1:5; 11:16; 1Кор.12:13).
Поэзия : Материнская любовь. - Николай Агапьев Библия Исаия 49:15 Забудет ли женщина грудное дитя свое, чтобы не пожалеть сына чрева своего? но если бы и она забыла, то Я не забуду тебя.
