В этом мире большом дороги такие разные,
Манит каждая в сторону, в свой зовет хоровод,
А Христос говорит: «Живи у Меня за пазухой –
Под Моим крылом тебе будет лучше всего».
Только сильные страсти природы прежней и грешной
Обещают золота горы и радостей через край…
А Он смотрит с любовью и все-таки ждет с надеждой,
«Возвращайся», - зовет, - «и снова Меня выбирай,
Только то, что Я дам, окажется настоящим,
Только то, что Я посадил, добрый плод принесет,
У Меня не бывает людей потерянных и пропащих,
Я могу воскресить, успокоить и дать тебе все».
Вроде было красиво, но сделалось безобразным,
То, что добрым казалось, становится злей и злей…
Нет, я все-таки поживу у Христа за пазухой,
Ведь там – самое лучшее место на этой земле!
Вера Адаменко,
Россия, Москва
С юности знаю и люблю Господа, и с каждым днем - все больше и сильнее.
Без Его любви жизнь лишается красок, счастья и смысла.
Однажды встретившись с Ним, расстаться уже невозможно. сайт автора:ЖЖ-блог
Прочитано 11588 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
