Тихонова Марина,
Симферополь
Дай, Бог, мне тему для стиха,
Чтобы уверенной рукою
Ложилась за строкой строка,
Что мне подарена Тобою.
Слова, Господь, мне подбери,
Чтобы за сердце задевали,
Людей к Иисусу бы вели,
Глаза на Бога открывали.
Люблю Господа и стараюсь жить так, как Он учит.
Мой девиз: В главноем - единство, во второстепенном - свобода, во всем - любовь!
Член Союза христианских писателей Украины
Любое копирование и распространение работ ТОЛЬКО с
письменного согласования с автором.
Сборник рассказов "Выход есть!" и "Алешкины истории" можно заказать по удобным вам адресам: http://www.bible.org.ru/page.php?id=9
Также вышел сборник рассказов "Открытыми глазами"
В 2014 г. вышли "Сказки старого пруда"
СЛАВА БОГУ!!!
Прочитано 13733 раза. Голосов 8. Средняя оценка: 4,63
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Не тоскуйте, Марина. Вы очень сильная женщина. Господь сделал вас такой.
Доверьтесь Ему, Он это ценит. И Он вас поведет. Вы же знаете, что в нашей жизни ничего не бывает напрасно... и даже боль.
Радости вам и улыбок. Комментарий автора: Уже не тоскую, стараюсь об этом не думать, а идти вперед.
Просто нашла в блокнотике старую запись:(
А по поводу того, что ничего не бывает напрасно, полностью согласна.
*
2007-12-12 15:06:35
8
Валентина Прокофьева
2008-01-18 11:21:48
Хорошо, что Господь всегда остаётся верным, утешив нас, даёт и силы утешать в последствии других. Комментарий автора: Да, это так. Когда что-то сам пережил, тогда и других понять и утешить легче.
Наталия
2008-02-07 10:27:37
последние строки чудесны!
Спафировая синь дали
И лунная вуаль.
Небесный свет твоей души,
Хрустальная печаль.
И бархат золота ночной,
Дрожащая роса,
Сердец рубиновый покой,
Жемчужная слеза.
И утра голубого миг,
Прозрачность янтаря
Алмазно-нежный счастья лик,
Избранница Царя!
Комментарий автора: Ой, какие красивые стихи. Прелесть:)
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
